Головне меню

вв     Місто Виноградів розкинулось біля підніжжя Чорної гори(570 м над рівнем моря). Було відоме під назвою Севлюш. Місто має багату і давню історію. Древній Севлюш (така офіційна назва міста існувала до 1946 року) відомий тим, що у 1262 році першим у краї одержав статус і привілеї королівського міста, що надавали  права самоврядування, можливість мати власний суд, млини, а також щочетверга та неділі проводити торги на центральній площі. З ХІІ ст. було центром Угочанського комітату (найменшого комітату на території Австро-Угорщини).

руїни КанковаНайстарішою архітектурною пам’яткою міста є руїни замку «Канків» (ХII ст.), найімовірніше збудованого на місті древнього городища,  датованого ХІV-ХІІ ст. до н.е.

Виноградів протягом багатьох століть належав угорським магнатам Перені. Найулюбленішим місцем проживання родини був палац, збудований в середині XVI ст., нині відомий як палац родини Перені. На фасаді будівлі зберігся елемент їх сімейного герба. парк переніПоруч будівлі парк, унікальність якого – в двох кругових доріжках для піших та кінних прогулянок.
ф4Однією з найдревніших споруд Виноградова є також римо-католицька церква, закладення якої датується XIII-XV ст. Поряд -монастир і костьол францисканців. Перші згадки про ці пам’ятки датуються 1516 роком. ф5У 1747 р. монастир відновили в стилі бароко.
До нашого часу збереглися багато будівель, зведених в кінці ХІХ – початку ХХ ст. (період Австро-Угорщини). Одна з найкращих споруд цього періоду – будівля Угочанського комітату (1898 р.)  з оригінальною огорожею та двома першими в краї газовими світильниками.

Активного розвитку місто зазнало і за часів Чехословацької республіки (1919 – 1939). Зокрема, центральні вулиці міста були вимощені бруківкою. Будівлі, зведені в цей період, виконані в стилі конструктивізм.

У Виноградові збереглося багато історичних пам’ятників, серед яких: костьол Вознесіння ХІV ст., що був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій часів реформації і контрреформації. Монастир і костьол францисканців (1516 р.), що пережив кількаразові руйнування і відновлення. палац переніПалац баронів Перені ХVІІ ст. – родове гніздо місцевого феодала Перені, який за відвагу, виявлену в битвах, одержав від короля в дарунок місто Севлюш. В архітектурному ансамблі міста колишньому палацу барона Перені належить особливе місце, оскільки він є одним з найстаріших пам’ятників архітектури подібного типу Підкарпатської Русі. Спочатку палац був одноповерховим з кутовими баштами, й вигляд у нього був замкової споруди. Значна перебудова палацу була проведена в ХVІІ ст., в епоху бароко. Будівля значно збільшилася в результаті надбудови другого поверху. На центральному фасаді з’являється ризаліт (виступ) з випуклим фронтоном (завершенням фасаду будівлі) й ліпним гербом баронів Перені, декоративні решітки на вікнах, фігурні водостоки.


герб

Герб міста Виноградів

                Затверджений 26 вересня 1990 р. міською радою. Сучасний герб Виноградова являє собою щит, поділений на чотири частини.

         У першому полі лазурового кольору розміщено гроно винограду  зі стеблом та двома зеленими листками. У другому полі синього кольору — впоперек поля повернута вправо риба срібного кольору. У третьому полі темно-синього кольору — золотий жолудь із стеблом та двома листками. У четвертому полі срібного кольору — впоперек поля вправо повернутий чорний рак. У центрі герба на малому іспанському щиті червоного кольору зображений золотий лев, який крокує з піднятим угору хвостом і вистромленим із пащі язиком (елемент родинного герба баронів Перені).

         Герб символізує природнє багатство: плодоносні виноградники, розлогі дубові та інші ліси, безліч риби та раків у чистих водоймах та річці.


%d0%b2%d0%b2%d0%b2Королівське місто з особливою атмосферою

Журнал «Унікум» (2016 р.)

         У підніжжі Чорної гори з 1262 року існує королівське місто. Саме з таким статусом Виноградів вперше згадується у латинських документах. Давня назва міста – Севлюш вживалася до 1946 року, але старші закарпатці й донині називають районний центр Виноградівщини Севлюшем. Це місто особливе з багатьох причин: воно найтепліше завдяки географічному розташуванню, звідси найближче дістатися Європи, адже за 15,4 кілометри – кордон з Угорщиною, за 20,3 км -з Румунією. Однак найважливішою для Виноградова є його історична аура, адже це місто, як мінімум, вже сім століть є на карті Європи.

         Історія відчувається у Виноградові чи не на кожному кроці, однак найдужче – у культових спорудах, які пам’ятають ще той давній Севлюш – наскрізь європейський, багатокультурний і не попсований радянськими стереотипними будівлями.

         Серед таких архітектурних об’єктів – культові споруди, які кілька століть височіють у Виноградові. Це  – костел Вознесіння (ХІV ст.), який був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій, а також реформатський храм у Виноградові (XV ст.). До переліку унікальних архітектурних споруд міста належить і монастир францисканців (XVI ст.), в якому зараз знаходиться старовинний орган, зроблений фірмою “Hohner”.%d0%b2%d0%b22

         У період Австро-Угорщини, у 1874 році, за ініціативи рабина Клайна, була збудована Севлюшська синагога. Її зараз реставрують і будівля матиме свій автентичний вигляд – як у період свого розквіту.

         Один із найдавніших пам’ятників палацової архітектури Закарпаття також знаходиться у Виноградові. Це палац барона Перені – родове гніздо місцевого феодала Перені. Сучасний вигляд палацу – наслідок кількох перебудов. Барокового вигляду він набуває у XVII столітті, відтак вважається пам’яткою архітектури цього періоду. Чималої уваги заслуговує парк навколо палацу, який називають «маленьким Версалем». Він закладений близько 200 років тому на території площею біля 8 га. У стильовому вирішенні тут переважає еклектика, особливістю парку є так звані «променадні» алеї – кільцеві маршрути. Парк прикрашають вікові рослинні екзоти.

         Є у Виноградові і свій склеп-мавзолей. Похований у ньому перший інспектор шкіл Угочанського комітату Ласло Оцел. Своєрідний пам’ятник йому збудувала Луїза Перені – кохана дружина, спадкоємиця численних статків родини барона Перені. Тож сьогодні велична споруда із білого каменю гордо височіє над містом.

         З історією Севлюша тісно пов’язані імена двох угорських митців – Бели Бартока та Імре Ревеса. У приміщенні  колишнього Угочанського жупанату (нині тут знаходиться міська угорськомовна ЗОШ №3) у 1892 році 11-річний юний композитор  Бела дав свій перший публічний концерт. Художник Імре Ревес прожив у Севлюші останні роки свого життя. Він похований на міському кладовищі.

         Виноградів не був би таким особливим, якби не його природне диво – Чорна гора, у підніжжя якої і розкинулось місто. Це – ботанічний заказник  загальнодержавного значення. Крім цікавої геологічної основи тут багатий у флористичному та фаунному відношенні природний світ. На Чорній горі знаходиться печера. Вона простягається вглиб гори і закінчується невеличкою водоймою, що серед  місцевого населення отримала назву «Морське око» і обросла численними легендами, в т. ч. і про те, що саме тут тамплієри ховали своє золото.

         Упродовж кількох десятків років увага істориків зосереджена навколо виноградівського замку Канків. Замок відносять до ХІІІ століття, хоча вперше він згадується в анонімній угорській хроніці (“Gesta Hungarorum”) у 903 році. Біля замку у період між 1505 та 1557 роками стояв францисканський монастир та церква. Руїни готичної церкви видніються ще й зараз. Тут встановлено меморіальну дошку Святому Яну Капістрану. За деякими історичними джерелами, його мощі були перепоховані тут – у Виноградівській монастирській церкві. Також сьогодні залишилися тільки руїни замку Канків, який свого часу був важливим фортифікаційним укріпленням.

         Сучасний Виноградів теж має чимало новостворених об’єктів, цікавих для туристів. Серед них оригінальні пам’ятники виноробу та жертвам нацизму, фонтан у стилі ренесанс, стильний пам’ятник велосипеду, справжні гасові ліхтарі, якими ще у 1898 році освітлювались вулиці міста,  капличка монахам-францисканцям…

         Не менш важливі спортивні установи міста. У Виноградові діє кінний центр «Селід». Для дітей тут організовують літні табори, проводять іпотерапію, а дорослих навчать верховій їзді, влаштують прогулянки на конях.  На стадіоні «Юність» проводять матчі вищої футбольної ліги Закарпаття. Сьогодні це одне з кращих футбольних полів області. Із 2015 року у Виноградові діє спорт-клуб преміум-класу «Олімп», в якому є професійне устаткування всесві%d0%b2%d0%b2тньовідомого німецького бренду «Gym80».

         Виноградів знаний і своїми талантами. Саме в цьому місті щороку проводять популярний міжнародний конкурс-фестиваль  сучасної пісні і танцю імені Андрія Гріги «Кришталеві грона».

Сьогодні місто під Чорною горою невпинно розвивається, зберігаючи свою багатогранність. Тут можна торкнутися історії, постояти під завмерлим вулканом, відчути себе за крок до Європи. Словом, атмосферу королівського міста не описати – сюди треба приїхати, аби її відчути.

Журнал «Унікум» (2016 р.)